Молитву ти справляєш в небеса -
Вона на хмари наштовхнеться неминуче.
Ти віриш в Бога, коли вибору нема, -
Відкрите лише те, за чим ти скучив.
Відлуння віри ти шукаєш у всіх снах,
І, очевидно, що завжди́ його знаходиш,
І долі людства викликають в тебе страх -
Вони такі прості і та́кі влучні.
Ти не задумуєшся і уже в путах,
І насолоджуючись тим, що вже не вільний,
Що плани на життя пішли у крах.
Ти підкоряєшся найбільшій в світі силі.
І довіряєш, бо врятуєшся лиш так.
І Бога не шукаючи даремно,
Ти в підсвідомості вже рішення прийняв,
Але закриєш очі ти на правду і повільно
До гурту краще приєднаєшся, бо знав,
Що лише це дозволить жити, і, напевно,
Не має значення чи промайнув твій поклик шар
Із хмар, що перешкоджують, бо темно,
А ти бажаєш світла промінь, наче дар,
І знаючи безглуздість, молиш ревно.
