Сьогодні — день, приправлений сльозами...
Та "спецій" тих в нас більше, аніж "страв"...
Ви, уявіть лиш, скільки їх не з нами,
Тих, кому шансу жити звір не дав.
Вони б могли вродитися в домівці,
Де панував наш український дух,
Де у хліві були корови й вівці,
Де мова рідна милувала слух...
Та шанс, як стерво, кинули до ями,
Де вже лежало більш як пів села...
Тому ці ненароджені не з нами,
А звір плекає далі сили зла.
Нам би гуртом супротив готувати,
Та хтось уперто прагне булави...
А зло уже за плотом, біля хати...
Коли вже глузд дістане голови?..
Слова, гідні "голови", Любо! Та у нас безголових - юрма, а "головатих" - катма! 
