Забери від осені мене
Поверни назад в яскраве літо.
Де буяють мальви дивним цвітом
І нехай те щастя не мине.
Відвоюй мене у днів сумних,
Де дощі з небес течуть крізь сито,
І вітри пророче і сердито
Хочуть геть заполонити сни.
Проведи мене в весняний рай
Де роса бринить на буйних травах,
А проміння лагідне й яскраве,
І ріки казковий водограй.
Укради у сходжених доріг,
Їх у мене досі вже чимало,
Хай зневіра не торкнеться жалом,
Не пусти її на мій поріг.
Не віддай мене лихій зимі
Я ще юна у думках і мріях
Хай на скроні вже лягла завія,
Я не згодна жити у пітьмі.
І що то значить МАЙСТЕРНІСТЬ! Так натхненно, легко і, казалось би - просто, що читати - одна насолода! Дякую Вам за цю насолоду І браво, Любочко, браво
Любонько БРАВО!!!!! Така насолода читати твою поезію!!! Я від неї у захваті, сонечко!!! Такі теплі і щирі рядочки доторкнулися моєї душі!!! Дякую Любонько за таку красу!!! Щастя тобі дорогенька, любові, ніжності і всіх земних благ!!!
Слава Богу, что есть возможность вспоминать и мечтать, видеть сны яркой весны и жаркого лета! Это же просто здорово!
А сам стих - просто чудо! Легко и приятно сердцу читать такое. Спасибо!