Малянівський Василь Іванович (06.01.1991р- 31.08.2014р)
Богуш Олексій Анатолійович ( 16.07.1988р -14.09.2014р)
Весела Гора, що так близько від Щастя..
Сміялась злостиво кістлява невлад.
Тоді, в злу годину, в вогні передмістя,
У САУ раптово поцілив снаряд.
Порушилась тиша обстрілом російським,
Ворожий пальнув у наш бік «Ураган»,
Бійці не чекали ударів сепарських,
Хоча, і навчились тримати удар.
Секунда - і вирва, за нею - ще знову,
Здригається поле у щільнім вогні.
Залізо змішалось з землею і кров’ю -
Цей жах уявити аж страшно мені.
Пекельний вогонь охопив все навколо.
І свист у повітрі - снаряд, знов снаряд…
І білого світу не видно довкола:
Побачив - лежить непритомний солдат.
Якась лише мить – і горить його тіло!..
Справляють бенкет вогняні язики.
Підскочив й собою закрив - не боліло,
Бо думав одне: тільки б друга спасти.
А потім кричав він бійцям, щоб спішили
І Васю підняти йому помогли.
Пекло в животі, і у серці щемило,
Безсило схилився: хоча б відтягли.
Не знав ще тоді, що Василь був вже мертвий,
Не думав про те, що поранений сам,
Що буде два тижні боротись зі смертю,
У комі лежати між смертю й життям…
Сім років як плаче рідня за тобою…
На сході ще й досі палає земля.
І душі загиблих не знають спокою:
Коли ж врешті-решт закінчиться війна?!..
Вічна і світла пам'ять Вам , синочки.Ми перед Вами у вічному боргу . Нічим не втішити матерів , нічим зарадити їхньому горю, бо воно велике, тяжке , невимовне ... На все життя! Уклін матерям і вічна пам'ять Героям !
Гірко і сумно.
Погибають наши сини-слов'яни. І тишина.
Ні презитент, ні ВР, ні міністри не бачать кровопролитну війну. Тиша. Мир обіцяли перед обранням. Обманули, щоб пробратися до верха.
Даже не почитають погиблих Хвилиною Мовчання.
Це не їхні діти.
