хмара хвилясто-зірчастого пуху
поглинає мене, й поглинає зовнішні звуки.
сонна пора, коли я лежу з коханою поруч;
вона спокійно дихає;
свічка вже догоріла.
коли западає ніч, ти замикаєш двері,
і книжка з твоїх рук падає на підлогу,
– отож, коли западає ніч,
і котяться хвилі темряви,
ми особливо чутливі: змінюється погода,
немов натякає: настала вже осінь,
тому такий особливий теплий вітер вночі.
прокидаються сови, а лебеді вже поснули.
щось майнуло перед очима:
напевно, невчасний сон.
ще зелені поля поливає холодний дощ,
настав золотий світанок! –
ми не хочемо прокидатися.
цей світанок видзвонює десь під землею.
не тривожся, моя золота!
зараз піду все владнаю.
о, світанкові сни! я злітаю, неначе птах,
і озираю все небо: пробилося перше проміння;
згасає вітер нічний, але займається вранішній
a pillow of winds, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=uThZ1uuLLWM
