Ой, орлице сиза, жалібно воркуєш,
Чому своїх пташенят ти не годуєш.
Додаєш мені жалю, жалю і печалю,
Сина свого я з війни чекаю.
Ой я тугу маю, та ще й велику,
Пташенят моїх вороном забито.
Ой, орлице сиза, я не досаждаю
Бо закон природи я пташиний знаю.
Ой, орлице сиза, жалібно воркуєш
Ти нове гніздо щорічно будуєш.
А війна на Україні кінця не має,
І наших синів навічно забирає.
Чи є правда на світі, чи її немає
Маю сина одного, війна не минає.
А хто дбає за війну - п'є і гуляє,
І своїх діточок на чужині навчає.
Гинуть наші сини, сини України
І залишають на чужих свої дружини.
Зростуть на Україні дуби і калина,
Та під ними буде любуватися чужа людина.
2021р. Серпень
Гірка правда, серце шматує! 
