В Чайковичах, колись давним -давно
Ріс міцний дуб на березі Дністра.
А на полях колосилось зерно
І цвіли рясно сади вздовж села.
В буйних пишних травах біля річки
Зеленів ліс, гаї та й діброва.
Молився ревно монах до нічки
Він, вів із Богом щиро розмову.
Дубом на землі зростав, як сонце
І тримав, на своїх плечах небо.
Дивився, у небесне віконце,
Щоб Господь дав чудо, коли треба.
До нього, йшли всі старі, та й малі...
Він був, як лікар лікував рани.
І був мудрим вчителем на селі
І йому клонились Чайківчани.
Він, молився Богу за урожай,
Щоб зародила усім свята земля.
Вітрисько увірвався в місяць май
І дуба зрубала лиха рука.
Дуб - монах зростав століття, віки
Моливсь, до сонця за долю вірян .
Білі чайки кружляли у ріки
несли печаль у море Чайківчан.
З тої пори, славлять всі монаха
Миколая Чудотворця в селі.
Навесні до дуба летить птаха
Де звели храм молитви на землі .
Він ,був дзвонарем божого слова
І будив приспані душі від сну.
Віра, оберіг життя - основа
І витирає з очей гірку сльозу.
Гарно! Чайковичі геть не далеко від Львова, знайомі у них живуть... 
НЕ ДАЛЕКО. Я У ЛЬВОВІ ЖИЛА, А ПОТІМ В ІТАЛІЇ.
