Велика була держава
З червоним вином прапорів,
Чумни́м язиком шершавим
Лижи валер'яну чортів
Заклинься у трансі пасій,
Відбірних смачних ностальгій,
Не згадуй репресій рас і
Як геній пускався на гній
І ще, не дивися в очі
Отим, що не мали життя,
Хто згадувати не хоче
Й не хоче туди вороття.
А раптом провалля часу
Тебе повернуло б туди?..
Напився би з бочки квасу!..
Що доброго б далі зробив?
Пішов би сказати бабусям:
"Пробачте мої витівки,
Я нині оцим не горджуся,
Усе навпаки-навпаки!" ?
Чи перепросив би Лілю,
З тих злиднів радянського дна,
Що був серед тих дебілів,
Цькувавших таких, як вона?
Хіба нас такому вчили?..
То з відки ж був той злий дух,
Де сильні слабкого били,
Що півні з мізком папуг?
А там, де митці ховались
(У власній уяві, авжеж),
Творилось їм і писалось
У голоді й злості без меж
То ж з мріями обережно,
Не варто гнівити Творця.
Народжений стати залежним,
Не мусить ним буть до кінця...
