Я закохалася у них
Отих хмаринок навісних,
Що так чарівно висли в небі -
Є у красі цій теж потреба,
Бо ті хмарки - вуаль тендітна,
Хоч восени, а хоч у квітні
Пливуть собі в небеснім морі,
Як кораблі в води просторах.
Кумедно граються із вітром,
Який гойдає їх привітно.
А ще кривляють свої личка:
То, як ведмедя, то – лисички,
То раптом чахлика страшного
Личко - не бачила такого…
І так майстерно це творилось,
Неначе все мені наснилось,
І я сміялася щасливо!
Було у небі так красиво,
Що захотілося і собі
На них погойдатись, далебі...
В.Ф. - 30.04.2021
Дуже гарно, Вірочко!!! У них і звкохатися не гріх... То купками... то розпорошаться ,як сніг... і манять ,немов кличуть до себе... Тож у душі ,як поклик,потреба ...якби ж замати крила й змогти і полетіти до них...
Безмежно Вам рада і вдячна, Ніночко, за розуміння
Я дуже люблю за ними спостерігати. Як "натопчуся в грядках", то любуюся небом, аж поки спина відпочине. Вже роками з внуками розглядаємо, які кумедні хмаринки і мріємо на них покататися, звісивши ноги до землі
Надіялась,дорога Вірочко, що на Вас насправді подіяла весна і Ви закохались?
Дуже милий, світлий віршик! Дякую за подарований позитив і веселий настрій! Із Великоднем Вас і всю Вашу родину! Миру, щастя, благополуччя та Божого благословіння усім Вам.
Христос Воскрес! Щасливих Вам і всій Вашій родині
Великодних свят
Дик, закохалась же я, Валюшо! Ми з внучкою лягаємо на траву, задираємо руки і ноги вверх,як Божі коровки, (така зарядка) розглядаємо і розгадуємо фігурки хмаринок. Дуже цікаве заняття, щоби розігнути спину
Щиро вдячна за Вашу душевність і теплоту