Попеня вже зронило: "Амінь", повернулось на вихід
І у Всесвіт від мене надумано й мляво руша
Посланце́м месіанства забувши, що добрість, чи лихо -
Просто грані кристала, імення якому - "душа".
⠀⠀
Зручно нині мені скласти руки на груди, під свічку.
Геть стікаючий віск не пече мертві пальці мої...
В молитвах розповів піп невтямно про щось потойбічне -
Про злетілий на біржі духовності попит втаїв.
⠀⠀
Я лежав і плювати хотів на зникаючу спину...
Крізь діру на дванадцять і сім проростав бо полин;
Я горів і гадав безпідставно, що я не остигну...
Помилявся. Чеши-но, панотче... Амінь...
⠀
Оригінал
Мне попёнок промолвил “Аминь“, повернулся на выход
И поплыл по Вселенной, надуманно и не спеша,
Мессианство неся, позабыв, что добро или лихо -
Просто грани кристалла, которому имя - душа.
Мне сегодня удобно сложить на груди две ладони,
Мои пальцы не жжёт абсолютно стекающий воск...
Что-то он говорил непонятно о потусторонем,
И молчал про взлетевший на бирже духовности спрос.
Я лежал, и мне было плевать в уходящую спину...
Сквозь дыру на двенадцать и семь прорастала полынь;
Я горел и беспочвенно верил, что я не остыну...
Ошибался. Чеши себе, отче... Аминь...
