Весняні росяні світанки,
уже не в снах, а наяву,
Весни приємні забаганки,
очима й мріями ловлю...
Думки і мрії пізнавальні,
мені підказує весна,
Ловлю дарунки геніальні,
й ніби п"янію без вина...
Чекаю я щось особливе,
і від природи, й від весни...
По весняному незлобиве,
хоч, звісно, вже у однині...
Мені багато уже років,
колись жила у множині...
Мільйони я зробила кроків,
давно живу вже в однині...
Не нарікаю я на долю,
ну, однина, так однина...
Терплю розлуки я і болі,
радію, що прийшла весна...
Весна покличе мене в далі,
хочаби в мріях і думках...
Не буде місця для печалі,
а буде радість у очах...
Весняні росяні світанки,
любові сповнені деньки,
І вечорів приємні згадки,
оновлять мрії і думки...
Життя покличе ще удалі,
то не біда, що я одна...
Діти й онуки без печалі,
всіх об"єднає нас весна...
Весняні далі без печалі,
в житті по - всяному бува...
Онуки, діти, світлі далі,
і, слава Богу, я жива...
Дякую,Валю!Я не сумую, що живу одна, я сумую, що з рідних уже більшості нема...А діти, онуки,і правнучка,живуть далеко, а ця пандемія не пускає навіть на гостину, та й віна та пригнічує, та й наша влада теж...Та, слава Богу, що весна вчасно до нас прийшла...