Надула губоньки зима,
Й похмурила брови.
Вчора веселою була,
Не сказала й слова.
Низько небо опустила,
Сонце заховала.
Нещодавно була мила,
-Що з тобою стало?
Розли́ла води навкруги,
В гостинах тумани.
-Невже слабкою стала ти?
І чиясь кохана?
Доведи, що силу маєш,
Візьми ж свої права.
Що гріхи всім відпускаєш,
На те ж ти і зима.
Кожна жінка знає ціну,
Й себе поважає.
Бо рушаться навіть стіни,
Хто те забуває.
Кожна жінка знає ціну,
Й себе поважає.
Бо рушаться навіть стіни,
Хто те забуває.
Як чудово сказала, Валечко. А зимонька виявилась дійсно капризною, але вона ціну собі знає. Доброго ранку тобі, дорогенька та нехай всі твої бажання зійсняться.
Дякую,моя дорога Наталочко за такі щирі слова і побажання, за такий чудовий коментар та високу оцінку! Щастя тобі, море кохання, щасливих сонячних днів та Божої ласки!
Вже мабуть і по зимі, сонечко пригріло,
Впали краплі дощові, все слізьми накрило... То все примхи природи,то сніг, то дощ... то кохання... то зізнання, а то сподівання... Гарного тобі дня Валюшко, чудового настрою, щастя і любові!!!