Коли вже далеко від Божого миру
І в житті рідко трапляються чудеса:
Попрошу в Бога про ласку щиру, -
Щоб дар такий з небес послав.
Я знаю, людей часто ображаю,
Провину свою зараз цілком визнаю.
Нехай мені пробачать все, - я їх прощаю
І в Господа ще випрошу жалю.
І вже не так важливі золото і гроші
Й не хочеться манірних пустот цього світу.
Краще в матусеньки Божої здоров’я попрошу
І щоб усіх взяла під свою святу опіку.
Щоб всі разом змогли зажити дружно,
Скінчилися катастрофи, віруси і війни...
Щоб співчували ближнім і не обливали брудом:
Попрошу в Бога для усього ще й терпіння.
А з заздрощами тепер буду обережна,
Щоб злобою й брехнею душу не згубити.
За ласки твої, Господи, вдячна безмежно:
В тобі моя надія, з тобою хочу жити!
Тож прошу щиро, небесний наш отче!
Пошли людям миру, здоров’я, - хто просить.
Не полишай нас самих в хвилини тяженькі:
В молитві возносимо наші серденька.
Дякую, Матіночко, за милість твою:
Що приймаєш усіх під святий свій покров,
За ласку терпіння, спасіння, добро,
За віру тверду й твою щедру любов.
Без нарікань давайте жити в світі цьому,
Щоб серед злоби і брехні не загубитись,
Щоб потім все життя своє віддати Богу,
В Господнім мирі, а не в муках залишитись.
Чудовий вірш, Наталю! 
