О, Боже Всевишній, куди думи діти,
Як стадо худоби... поснула юрба.
По владних хоромах лише пройдисвіти,
Пітьма доокола лежить, як ганьба.
Не знаю, що діяти, як далі жити,
Немов в казематі я... – долі слуга.
Кортить пожуритися... погомоніти,
Довкруж, доокола байдужість тупа.
І спокій не сниться, куди думи діти,
З образ і принижень втомилась душа.
Ведуть до провалля святі єзуїти,
Дай відповідь Боже, де крає межа.
Де ж ви Геркулеси, де ви неофіти,
Вас так зачекалася нова доба.
Іржа роз’їдає... не втулиш софіти,
Украйна добита... заледве жива.
