А рими знову розривають груди,
Від Божих іскр палаючи вогнем.
Буває, з ними сон чомусь мине,
Якась нестримна - вдосвіта розбудить…
Рядки, мов зорі, заселили душу,
Від сили світла пульсом б’ється кров.
Лапатий сніг всю сирість поборов –
І я про це вже написати мушу.
Сліпуче хутро на деревах звабне,
Мов біла вовна, ватяно-густа.
Під срібних рим розбурханий фонтан
Танцює сніг, допоки не ослабне.
Кружляє Муза в кожушку картатім –
Найкраща подружка в краю натхнень.
Погляньте на танок Ви їх лишень –
Він здатний справжнім сяйвом здивувати,
Живуть із нами рими день у день.
Я Вам дуже дякую за такий щедрий комплімент. Скоро скінчиться моя відпустка і я зможу не так часто займатися улюбленим хобі. Бо моя робота - це теж улюблена справа. Тв буду старатися поєднувати приємне з корисним.
О, так! Згадуючи себе, впевнений, що це чудова можливість оздоровитися!(Особливо для директора...Тим більше зараз, з таким поколінням діточок - примхливих, вимогливих, розбещених, лінькуватих, хоча і розумніших, ніж ми у їх віці...)
якщо ота іскра посіялась у серці, то тепер уже нічим і не виведеш - рими розпиратимуть натхненням груди, лапатий сніг боротиме сльоту, і про це треба буде обов’язково написати
Тільки чуйна людина, та, яка сама це проходить, зрозуміє, що відбувається під сяйвом рим. Дякую, Ulcus, мені приємно, що поряд люди, яким зрозумілі мої душевні хвилювання.
Кружляє Муза в кожушку картатім-
Найкраща подружка в краю натхнень!
Так і є, дорога Маринко! Дружіть з нею постійно! Щастя Вам і натхнення творити, писати і дарувати своє вміння та майстерність читачам!
І я Вам дякую за дружбу, пане Вячеславе. У Вас дуже гарна лірика. Такі вірші може писати тільки людина із чуйним теплим серцем. Гарних свят, здоров'я, миру, натхнення!