Ще ходить осінь тихо попід тином,
Ріллею човгає і блудить в манівцях.
Хоча в повітрі так нестерпно зимно,
Але немає снігу білого в полях.
Лише туманом сивим криє землю
І паморозь іскриста всілась на кущах.
Сховався вітер, що гуляв по полю,
І тихо десь сидить на дереві в гілках.
І вже туман цей сірою стіною,
Поглинув весь навколо себе білий світ.
Стара верба, охоплена журбою,
Вже не збере опущених додолу віт.
Завмер весь світ у тихому чеканні
Приходу білосніжної до нас зими,
Щоби спокійно спали у мовчанні
Усі поля й сади під снігом до весни.
Повністю з Вами, погоджуюсь... Зараз я б із задоволенням на тих санчатах, чи на лижах, з якоїсь би гірки спустилась .. Правда, як стану вже на лижі, то втоплю їх у снігу і ніхто не витягне їх.. Дякую, Олеже, за відгук!
Щиро дякую, Валю! Взаємно! В минулому році зима була в нас безсніжною. Якась вона була не справжня, фальшива. Оті суховії посеред зими, не притаманні нашій місцевості, якось гнітили. А в цьому році, хоча ще снігу не було, але є опади - дощі. І то вже якось інакше, нормально сприймається.
Лише туманом сивим криє землю
І паморозь іскриста всілась на кущах.
Сховався вітер, що гуляв по полю,
І тихо десь сидить на дереві в гілках. І ця пора, Олю, прекрасна.
Ви так вміло змалювали цю красу!