Так трішки залишилось до Різдва,
Вляглася осінь в закутки спочити,
Стежки до хати вистелить мольба -
Як хочеться у ній іще пожити.
У біле сніг вдягає світ думок,
Проймає холодом, лягає в спогад,
А в нім село - над хатою димок,
Торкає неба сивий його погляд.
Там пахне хліб, що мама напекла -
До смерті не забути його смаку,
Враз захотілось ласки та тепла,
І тої струцлі, що у косах й маку.
І жмені сіна - пахощів життя,
Обруса, що замаєний дощами.
Торкнутися б устами вишиття -
Матусиними пахне світ - ночами.
Лизнути б, як в дитинстві, макогін,
І кутю смакувати на припічку,
Летять думки до хати... навздогін,
Із ними помандрую в світлу нічку.
Там, де життя закрили всі замки,
Приспали світ дитинства на порозі,
Лиш спогади листають сторінки,
В снігах, гучних, на різдвяній дорозі...
(С) Леся Утриско Воробець
