У вікно в’язниці – сірий бруд дахів.
Пише вірші Бонні в спалахах лампади…
Всі сумління серця вістрям голосів:
Клайд – її єдина втіха та розрада.
…І малює доля драму всіх часів.
Відчайдушна зграя стравлених вовків –
Гангстерів полює вся техаська влада.
Та чуття підводить рейнджерівських псів –
Вислизнула знову відчайдушна банда,
Час наблизив прірву скоєних гріхів…
Грабежі… розбої… пошуки шляхів…
І хоч модний одяг, і вогонь помади,
Капелюх і зброя – іскромет штрихів,
Сигаретним димом на коханців падав,
Огортав неспокій серце втікачів.
Підбирала зрада тисячі цвяхів…
А життя завмерло на плечі прикладом –
Клайд і Бонні* мчали у полон страхів
На шалені кулі… й впали листопадом…
… Шлейф тонких парфумів змерзлі душі грів…
* Бонні Паркер та Клайд Берроу — відомі американські грабіжники, що діяли за часів Великої депресії. Відомі дванадцятьма пограбуваннями банків, грабежами невеликих магазинів та заправних станцій. Вважається, що банда винна у смерті щонайменше дев'яти офіцерів поліції та декількох цивільних. Самі Бонні та Клайд були вбиті техаськими рейнджерами. Їй було 24, а йому 25 років...
Фото - з інтернету.
Видко їм грошей не вистачило на помаду, або просто вбивці авантюристи — Американська мрія. Мене завжди дивувала кінцівка багатьох американських фільмів... Мораль: Банк обкрадає людей, герої обкрадають банк тобіш і банак, і людей водночас, все життя вдалося!)
Так і я до того, що культура формує громадську свідомість, а потім поведінку та образ життя. Авантюра, гроші, кохання, вбивство... А кінцівка як з'ясовується це ОТ БОЛЬШОЙ ЛЮБВІ) Напевне не то в нас розуміння ЛЮБОВІ ! Любов це в першу чергу, милосердя, співчуття та самопожертва! Отож-то що в цей світ більшість людей приходить вимагати та споживати, а не просити, ділитися та віддавати...
У дУші і серця поетів сонні,
Неочікуванно якось в одну мить
Увірвалась пара - Клайд і Бонні,
Щоб натякнути - як нам треба жить,
Коли оточуюють нас злодії в законі...