Летять, летять кудись хмарки,
Несуться в далечінь.
Швидко біжать наші роки,
А з ними стільки мрій.
Не летіть, прошу вас швидко,
Почуйте хоч на мить.
Молодість давно не видко,
Байдужість ваша злить.
Чому не чуєте, ви нас?
Довший рік удвічі.
Шість місяців літня пора,
Шість- весна у цвіті.
Будемо терпіти зиму,
Шість буде і осінь.
Та на вік наший не вплине,
Станемо молодші.
Летять, летять наші хмарки,
Їх вітер дістає,
Ми молоді в душі завжди,
Та старість настає.
Нам від неї не сховатись,
Робить, що із нами?
Почина кістки ламати,
Не йдемо ногами...
Ми не взмозі падать духом,
Тільки танцювати.
Перевагу має Муза,
Нам вірші писати.
Ваша правда Валюшо. В душі ми такі ж молоді навіть діти, які хочуть пожалітися таткові і мамці. Та батьків вже нема, а як подивишся на себе в дзеркало то навіть лякаєшся Тільки Муза і рятує
Щастя тобі сонечко, головне не старіти душею, бути оптимістами!!! 
Тільки Муза і рятує 
Доброго ранку тобі, дорогенька та щедрого дня. 
