Ти поменше сиди, Валентино,
а побільше працюй і ходи,
бо допоки у русі людина,
то й живе без хвороб і біди...
А минає ж життя швидкоплинно,
і спочинок усіх вічний жде,
щоб жила довше кожна людина,
праця й рух переможе усе...
Щоб було у житті не сутужно,
язиком все ж поменше мели,
за роботу берись легколюбно,
за любої погоди й пори...
Пам"ятай, що робота не сушить,
і великий в ній зиск, звісно є,
вона й людям і справам всім служить,
хоча кожному, звісно, своє...
Чесна праця, то наше багатство,
вона й сили нам всім додає...
Чи ти сам, а чи в тебе є братство...
Без роботи день роком стає...
Працювать треба людям завзято,
бо ж без праці не буде й плодів...
Без роботи і жить неможливо,
так нам Бог із небес всім велів...
Часом кажуть у нас у народі,
що роботам немає кінця,
ми завдячуєм нині погоді,
й не шлемо ми до праці гінця...
А робота сама нас знаходить,
бо ж від роду ми всі трударі...
А ще нами вона верховодить,
від світанку і аж до зорі...
І любити роботу ми вмієм,
і "горить" вона в наших руках...
Ми насіння її завжди сієм,
Певне бачить це й Бог в небесах...
Щоб робота здавалась легкою,
все з охотою треба робить,
квітувала в руках щоб красою,
та роботу ще треба й любить...
А життя пробіга швидкоплинно,
зупинитися може щомить...
І ніхто в цьому плині невинний,
хоч усі хочуть довше пожить...
