Мені приснилось, ніби я літаю
Та світ змінився, в нім лише добро,
Я сторінки життєві пролистаю
В яких дитинство трепетне пройшло
Згадаю сад де яблука і груші
Нам дарували смак всього життя,
Як зустрічали з нетерпінням друзі
І так всміхалась радісно душа
Хотілось повернутись на хвилину
Де в поєднанні книги і портфель,
Як ненька люба, ще малу дитину
Вела за руку в школу навпростець
Як ми раділи печиву, цукерці,
Що смакували ніжнії вуста,
Як на біленькій з зошита серветці
Всі літери виводила рука
І де поділась мила безтурботність
Та кожна мить щасливою була,
Лиш зараз зрозуміла, що змістовність -
Складала шлях дорослого життя
І зараз сниться, ніби я літаю,
Але дитинства не вернуть роки,
Я всі думки життєві пролистаю,
Щоби в рядках цей шлях іще пройти.
Як приємно читати такі зворушливо-теплі, милі серцю рядочки літайте, Наталі, бо є поговірка, якщо в снах літаєш, то ще ростеш. Я вже, нажаль, не літаю
Дякую за насолоду, Наталі
Чудово, Наталочко!
І зараз сниться, ніби я літаю,
Але дитинства не вернуть роки,
Я всі думки життєві пролистаю,
Щоби в рядках цей шлях іще пройти.
Душевні рядочки!Удачі Вам!
Нехай насняться ті сни чудові,
Не раз повернуться до нас.
Були і є, ті миті загадкові,
Так швидкоплинно долає час.
Дуже гарно, неперевершено, звучать твої вірші! Велике дякую тобі за те,дорога Наталі!
Щасти тобі завжди у всьому!