Птахам у вирій, діточкам до школи,
Ще наче й літо - в серці сум"яття.
Що Божий день вже скрапує додолу
Феєрія під назвою життя.
Лелеки перемірюють покоси,
Ромашки хочуть втішити стерню.
...А літо йде, не стримуючи осінь,
І я його, як завжди, не спиню...