Вже яблуками нас чарує сад,
Вони червонощокі як дівчата,
Це осінь повернулася назад
Як і не йшла, та й стала біля хати.
Між квітами красується в траві
Така ажурно-ніжна павутина,
Шкода, що прийдуть хмари грозові,
І ця краса за якусь мить загине...
Та сонце пестить ще усе навкруг,
Заглядає промінням ніби в душу,
Птах-чорногуз вже переміряв луг,
Спритні шпаки ласують стиглі груші.
Ще п'ю тепло, мов воду я з долонь,
І зачарована ще заходом барвистим,
Калина в лісі як палкий вогонь,
І райдуга під небом коромислом.
Галина Грицина.