В цім останнім бою, вони падали серцем на землю,
І гаряча їх кров поливала зелену траву,
З неба сонце кричало промінням:" Це все не даремно!
Ви - герої, ви - гордість, ви - залишитесь завжди в строю!"
Хтось сухими словами, десь там рапортує на гору,
Іловайський котел - перекручені факти і дані,
Але Бог усе бачив, хто закрив оцю скриньку Пандори,
Не за це Україна боролася там, на Майдані.
Хтось поміряв, чи знає, скільки сліз полином проростає,
В скількох діток-сиріт, гіркота полину на чолі,
А жінки молодії, ще й досі коханих чекають,
ДНКа хоч розбило, надії краплини малі.
Українська земля, що як мати хоронить синів,
І зелена трава, прикрашає могили нові,
Не загубиться слід, серед гірких оцих полинів:
У серцях всіх людей, ви залишитесь завжди живі.
Галина Грицина.
Вірш був написаний під час тієї страшної трагедії, коли наших Героїв розстрілювали в так званому "зеленому коридорі". Пам"ятаймо!!!
