Напевно, що я долю ображаю,
Життя по ночах часто "вивертаю",
У дзеркало проходжу - не дивлюся,
Частіше тепер Господу молюся.
Чи то старію, чи чекаю старість,
Змирилася давно із цим я мабуть,
До слів навіть байдужа й компліментів,
Лиш погляд на важливості моментів.
Так швидко дні, навіть роки минають,
Та все ж ще душу мрія окриляє,
Про що я мрію? Соромно признатись,
Щоб просто кожен ранок прокидатись.
Всміхатись сонцю, квітам, дню новому,
З доріг далеких повертатися додому,
Щоб були ті, котрі чекають вдома,
Завжди від праці, ще приємна втома.
Хтось скаже:" Що за мрії - чи це жарти?"
Проте на долю ображатися не варто,
В житті у кожного наступить такий час:
Це щастя - новий ранок є у вас!
Галина Грицина.
Чудовий ранок має бути, коли він починається з Ваших чудових творів, пані Галино! Приємного дня! 
