Якщо іти вперед й вперед
Нові шляхи собі шукати,
Зустрінем прірви й рівчаки,
Що треба якось подолати.
Ось хтось знайшов місток-колоду,
Той шанс безодню перейти,
Один з мільйона – гідний спроби-
Не побоявся висоти.
Ось він відкинув забобони,
Хоч піт стікає по чолі,
Перед очима лиш колода,
Лежить в уяві на землі.
Не думав що, аби і якби,
Не знав жалоби по собі,
Про крок єдиний тільки думав,
Нутро кипіло в боротьбі.
Як глянуть вниз та охнуть, ахнуть,
І вже дрижать коліна враз,
І сумнівів кільце обхопить,
Серденько стисне наче пас.
Що є життя? Та мить коротка…
Готовий був ти ризикнути?
Не патетично як на сцені,
Лише для себе щось збагнути.
Вгамовував свої надії
На легкий й швидкий перехід,
Примарність близькості до мрії
Він розганяв в собі як міг.
Ось тут і зараз на колоді,
Ніде іще в думках своїх,
Вперед лише, і крок за кроком,
В собі він пиху переміг.
