Багряні лози винограду
понуро віти опустили –
не має вже кохання сили,
всі літні почуття позаду.
Зали́шилась підступна зрада.
Зриває вітер листя в просинь
Зарано серце лине в осінь…
Знов королівськими рядками
Шепоче Осінь вірші Долі.
З риданням падає додолу
кохання, що цвіло між нами
троянди чудо-пелюстка́ми.
Квітчаста зваба рве корали,
бо світле назавжди́ пропало.
Як шкода... бо палке-квітуче
Тепер у вогнищі згоріло,
Кохання змовкло, заніміле…
Усе, що душу мою мучить,
у осінь прагне неминуче.
Залишивши одну розраду –
багряні лози винограду…
(Септет або чосерівська строфа.)
Фото - інтернет.
Мариночко, Ви відкриваєте для нас нові грані поезії, я не знала про чосерівську строфу (хоч септет був відомий), звучить дуже гарно!Лози винограду так майстерно підкреслили зрадливе кохання...
дякую. Я це роблю для того. щоб зрозуміти віршовані форми і те, що мені підходить. Найкраще і найлегше писати ронделі
експерименти продовжуються. Сподіваюсь, не розчарувати читачів
не будьте скромною, Ваші твори чудові і глибокі, пані Галино! Просто кожен пише їх по своєму. А в мене навіть почерку немає. Я в пошуках дякую за чудовий відгук