Віконце янгол прочинив,
Ввірвалась в плин яскравим скерцо.
Довкруж тугу заполонив,
Солодкий спів сопрано-меццо.
Як плин широкої ріки,
Озвався смуток почуттями.
І ожили гаї й луги,
Життя наповнилось піснями.
Теплом вростати у віки,
Злетіла вдаль-увись з вітрила.
Як вишиванки й рушники,
Собою світ заполонила.
Серденько рвалося з грудей,
Лилось щербетами із глека,
Нектар єлейний для людей,
Несла в світи любов лелека.
Ти дар Богів… - не забувай!
Твої пісні… - медові ліки,
Живи, пиши, твори, співай,
Тебе чекає світ великий,
