Народився 20 червня 1998 року у Харкові. Від самого народження був сиротою, виховувався у дитячому будинку смт Золочів Харківської області. Коли почалася війна, навчався у 10 класі. Закінчив професійно-технічне училище. Мешкав у Харкові.
З грудня 2016 року проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України.
Солдат, номер обслуги 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади, військова частина А0501, с. Клугино-Башкирівка, Харківська область. З 2017 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
28 квітня 2017 року близько 5:00 загинув під час мінометного обстрілу російсько-терористичними угрупуваннями позицій українських військових в районі міста Красногорівка Мар'їнського району Донецької області. Противник вів вогонь з боку окупованого смт Старомихайлівка, з мінометів калібру 120 мм та 82 мм, зенітних установок ЗУ-23-2, гранатометів та стрілецької зброї[1>[2>. Тоді ж дістав тяжкі поранення командир гармати молодший сержант Олексій Пудов, він помер 11 травня у шпиталі м. Дніпро[3>.
29 квітня похований на Алеї Слави кладовища № 18 міста Харкова[4>[5>.
А який він солдат, та він ще дитина?...
у нього нема паспорта, шістнадцять літ.
Виріс , без батьків -кругла сиротина
Зростав ,як у полі мак -польовий квіт.
А куди вітер, нагне хилиться туди
Не знає , хто він... і звідки, свого роду ?
Любив, як птах волю зоряні світи
Мріяв, про Україну і свободу.
Прагнув , віднайти батьків... свою родину,
І шукав, себе поміж людей у юрбі.
хотів відшукати свою кровинку
Спертись ,на дуже плече в біді.
Засіялись, вуса легесеньким пушком
він ще бритвою, а ні разу не брився.
бавиться ,грається то з псом, то з котом...
Прийшла , війна... став ,дорослий... Змінився.
Біда, за ним ходила на кожнім кроці
Хотів, їсти... шукав, хліб круглий сирота
Ви, погляньте в ці добрі щирі очі!
У них стільки, іскриться сонця тепла.
Юнак, взяв на своє плече в руки зброю
Пішов у пекло захищав Україну.
У сиротинцю , зростав зазнав недолю
МРІЯВ, як всі про квітучу Україну.
В останню путь проводжає Україна
Схилила, голову калина на могилі .
Скорботну пісню співає яворина
Плачуть, верби і тополі при долині.
М ЧАЙКІВЧАНКИ
М ЧАЙКІВЧАНКА
А скільки їх, таких хлопчин,
Вічна слава Героям! А тим, хто вбиває таких дітей, і взагалі - наших людей, Божа кара! 
ця історя збентежила мою душу.Присвятила цьму герою вірш.
