Візьму до рук святе перо,
Рядків торкається чоло
І теплота і вся любов
Бринить у серці знов і знов
Життєва мудрість і добро
Дарує щедро так тепло
І світ багатшим вмить стає
В житті зціляє все просте
Для щастя лиш потрібна мить,
Щоб у життя її втілить
І часом просто обійнять,
Любов душі подарувать
Хвилинку ніжну та земну,
Квітучу, радісну весну
І вже захочеш в світі жить,
Бо справжнє щастя - це любить.
Сердечно дякую, Вірочко, за гарний коментар. Нехай любов і тепло рідних Вас завжди зігріває. Дуже рада, що завітали, тож посмакуєм Вашим запашним чаєм.
А кажуть, що у жінки зовсім інша природна формула щастя - коли кохають її. А щастя кохати, це прерогатива чоловіка. Тоді є повна гармонія.
Іншими словами, кохання жінки лише відтерміноване, та менш яскраве і виразне віддзеркалення чоловічих почуттів до неї.
Дякую, Святославе, за обширні міркування. Але у рядочках не вказано за кохання до чоловіка. Тут висвітлена тема любові до неньки, рідних і взагалі до всих людей. Акцент іде на те, що любов не тільки потрібно отримувати, а й віддавати. Тому, що якщо буде тільки одна сторона, то і гармонії не буде. Тільки в поєднанні ми по справжньому будемо щасливі. Гарного Вам дня та гармонійності у всьому.