Обережно як — чуєш? — торкаються листя
краплини —
розпочав свою арію дощ у вечірній імлі.
Під повстяними хмарами в ніч упливають
хвилини.
Залишає ця пісня дощу нас удвох на Землі...
За відкритим вікном шурхотить літніх мрій
витинання —
подарунок від неба завмерлим у млості
садкам...
"Я кохаю тебе, — ти шепочеш немов
заклинання. —
Під ноктюрни дощу почекай віддаватися
снам"...
До плечей доторкаєшся ніжно і так
обережно...
Твої руки виписують кращу з найкращих
поем.
Відчуваю кохання твоє, нескінченно-
безмежне,
що від щастя заплакати хочеться літнім
дощем.
