Мені ти снишся інколи вночі,
Так пристрасно вдивляєшся у очі,
Лиш рук тепла не відчуваю, ні,
Але відчути так його я хочу.
Ти ніби промовляєш і слова,
Лише чомусь я їх не чую зовсім,
І ніби кругом в мене голова,
Немов вертаємося знову в нашу осінь.
І вже кружляє понад нами листопад
Ми листя знов збираємо як квіти,
Кохання наше повернулося назад
І щастю ми радіємо мов діти...
Прокинусь. За вікном буяє літо,
І солов"ї комусь співають знову,
Люблю я осінь - ніде правди діти,
Вона весна, у нашої любові.
Галина Грицина.
