По покосах біжить літо,
Дарує нам втіху...
Забирає втіху вірус,
Й опуска на "плінтус"...
Ще й війна, що йде на Сході,
Не дає спокою,
Українському народу
Заплутує долі...
Непутьова наша влада,
Лише обіцяє...
Їхні брехні, повна зрада,
Душі нам стискає...
На півставки мінімалки
Доводиться жити...
Дивні влади забаганки,
Здатні край убити...
Звісно, літо розмаїте
Нам допомагає,
Воно лагідне і вітер
Зло все відганяє...
Як на крилах летить літо,
Й лиш раз в рік буває,
Насолода його квіту
Нас в світі тримає...
Плину часу, плину літа
Нам не зупинити,
Це закон природи й світу,
Мусимо терпіти...
Літні дні приносять радість,
І чудові квіти,
Від біди дають нам захист
Онуки і діти...
А ще птахи легкокрилі
Теж нас розважають,
Небеса безмежно - сині
Утому знімають...
По покосах ходить літо,
Добіга до краю...
Я ловлю його утіху
І в вірші вкладаю...
І правдиво, і з болем, і обнадійливо водночас... Тримаймося, бо ми того варті!!! Ваша світлина мені дуже сподобалась, я такою Вас і уявляла - милою, доброю, позитивною, чуйною...
Така болюча правда у вірші. 3800 зарплата, я сама не можу прожити на ці копійки, а якщо ще дітей кормити одягати? Ще й так тяжко люди працюють, а інші жирують
Дякую,Світлано!Ми, пенсіонери нині у кращому становищі, бо ж пенсії не зменшитлись, а навіть трішки збільшились, та й скільки там нам треба, щоб вижити; а за тих хто працює на мінімальній зарплаті, або й взагалі звільнений, душа болить...
Дякую,Олексо, і за увагу та гарний коментар, і за насолоду від читання вірша "ДОЛЕ УКРАЇНСЬКА", та пісню у виконанні Тараса Компаніченка. На жаль коментар я не написала,мені не відкрилося віконце для його ниписання,напевне вже там ммісця не лишилося. А от в обране я забрала...
Дякую,Маринко! Моя втіха і у літі, і у квітах, і в онуках, і у дітях, а вчора приїхала доня і втіха подвоїлась, а квітників у мена аж 5, на всіх сторонах будинку, та ще й на вулиці,нинішнє літо сухе, то ж доводиться їх ще й поливати...А ще я свої квіти фотографую на свій мобільний,а потім деякі перекидаю і фейсбук...