Зустрілися... Хоча і не чекали,
На зустріч випадкову цю в житті,
Зайшли в кав"ярню випити ми кави
Напевно доля вибрала нам дні.
Ти поспішав і я була у справах
Ми ще не розуміли - я і ти,
Чи запахом зачарувала кава,
Чи то життя лагодило мости.
Обоє мов боялися у очі
Поглянути через багато літ,
І кава чорна - наче літні ночі,
В житті у нас, залишили свій слід.
Той слід лишився, навіть через роки
І тільки згодом зрозуміли ми,
Ніхто з нас не зробив назустріч кроку
Чи не посміли, чи були дітьми.
Ця зустріч випадкова наче з неба
Обрушилась, немов сюрприз на нас,
Дай номер свій... Я подзвоню до тебе...
Дзвони, сказала... Не дивись на час...
З кав"ярні вийшли - наче у нас крила
В обох за спиною були, як не в людей,
Доля чи кава, нас щасливими зробила
Серця від щастя, виривалися з грудей.
Галина Грицина.
чуттєво-зворушливо 
