Тихо, повільно, вагомо
Землю покрили сніги.
Йду манівцями із дому.
Щезли хвороби, борги. . .
Чорний собачка за мною
Мовчки по снігу біжить.
Хоче щоб взяв із собою,
Чи попрощатись кортить?
Лагідне серце собаче
В душу вселяє печаль.
Мабуть, бажає удачі.
Мови не знає, на жаль.
Ворон кружляє над нами,
Каркає, як на біду,
Рипає сніг під ногами. . .
Нащо й куди я іду?
Песик вернувся по сліду,
Ворон кудись відлетів.
Мріють в пісках піраміди...
Я серед білих снігів.
Йду, а куди йду не знаю.
Стеляться полем сліди.
Йти так іти вже до краю --
Є ж десь Едемські сади!
О! Осінило -- згадав. . .
Думка скоріша за пташку:
Близько вже мрія-удав,
"Мрія"--
синонім до "пляшки". . .
.
Ох і розсмішила діда! Якщо чесно, то я просто не знав чим закінчити, ну і з тої пасії похуліганив, маючи надію що ще придумаю колись інший фінал...А поки що:"маємо, що маємо"...Втім, і таке в житті буває...Дякую, Любо.
"Духовной жаждою томим,
в пустыне мрачный я влачился..."
Синонім зверху осінив,
Щоб пляшкою я підхарчився
Оце так "хід конем"! Народ налаштувався на філософію, езотеріку... Але ж ти чесно попередив, що "вірш про внутрішій світ людини", так воно і є!
Mikl47 відповів на коментар Фотиния, 10.07.2020 - 22:10
"И шестикрылый серафим
На перепутье мне явился..."
И говорит:"Миша, а на фига тебе эти Эдемские Сады? Там этот Змей-искуситель не смог еще научить Адама и Еву из яблок делать огненную воду. Так что там все серо и неинтересно..."А т. к. я родился под знаком "близнецы", то победило второе "Я".Вот такая история. Спасибо, Светлана.
Да, мечтать по такому синониму полезно и даже нужно, особенно по утрам...
На крайняк можно и заменить.
Да, стих с таким поворотом - действительно круто!