– А пам'ятаєш, на Купайла
у лісі папороть цвіла
і ти мені пообіцяла,
.................................?
– А пам'ятаєш, вечорами
свіча горіла у вікні,
а я тинявся за тинами,
.................................?
– А пам’ятаєш, аж уранці
достукався до тебе я,
коли побачив на фіранці
.................................?
– А пам’ятаєш проти ночі
фіалок дивний аромат
і їхні сині-сині очі
.................................?
– А пам’ятаєш, як ночами
ми засікали еНеЛО,
а ти гадала, що між нами
.................................?
– А пам’ятаєш сон у руку –
Земля і небо голубе,
і нашу, на віки, розлуку,
.................................?
– А пам’ятаєш, як ми знову
ішли удвох, рука в руці,
уже до вічної любові,
.................................?
– А пам'ятаєш, як до того
не їли ми чотири дні,
але казали, – слава Богу,
.................................?
...................................
А пам’ятаєте, дівчата,
походи, ралі і регати,
коли були ми молоді,
писали вила по воді
і обіцялося багато,
..................................?
На те вона й еклектика і відповідна рубрика. У кожного генія є можливість об’єднати політику і любов, використовуючи останні рядки кожної строфи.
У нас є тільки один піаніст із відповідним інструментом.
Ніщо мені не заважає написати «в кінці кінців», що було б граматично правильно, утни пародію. Я на це спровокував одного пародиста на ФБ, щось мовчить.
Від старості не сховаєшся, це правда, яка не тішить.
Вовків боятися – в ліс не ходити. Дослівні переклади – це не калька, як наприклад: взять, гулять, гуля́, веселя́, підійма, опуска, якими аж кишить примітивна поезія папуг української класики.
В решті-решт, врешті-решт, кінець-кінцем, кінець кінцем, в кінці кінців – абсолютно українські слова і словосполучення і не треба наводити «тень на плетень»
