Таких як я звуть жінками без віку,
Минає час, а я, це завжди я
Так, пожалкую песика й каліку,
Але у мене є моя броня.
І тільки я дороги обираю,
Мені ніхто ні цар,і не суддя,
Для себе знаю, це є місце раю,
І де мій ад. У шафах безладдя,
А готувати й зовсім я не вмію,
Але у праці кожен Божий день.
І може ще тому я не сивію,
Що маю душу зроблену з пісень.
Я бачити і відчувати можу
Те,що тихенько спить в твоїй душі,
А волю, признаю я тільки Божу,
А ще збираю влітку спариші…
Нема страху, віддам за принцип годи…
Ще чую музику конвалій у гаях…
Я так люблю світанки і заходи,
І рідний край, надвечір у вогнях…
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
Доброго дня! Рада знайомству, Оксано! Мене зовуть Марина і я з Харківщини. Натхнення Вам і гарних друзів у Клубі! 
