«Коли пройдуть похмурі дні…» - що це за асоціації з похмурими днями?
Часом небо затягнуте сірими хмарами, коли дощить і холодно, мені подобаються більше,
ніж ясні дні, коли немає де сховатись від спеки.
Похмурі не дні, а ми.
Біль, печаль, що гнітить наше серце, ось що повинні минути.
Мені не треба вічного літа надворі,
я хочу повалятися в жовтогарячому листі, щоб зробити красиве селфі,
навіть з тими самими традиційними кленовими листочками,
я хочу одягати теплий в’язаний светер, теплу куртку, шапку, шарф і щоб під ногами хрустів сніг,
а наситившись денними сутінками, я хочу чекати ясних весняних днів,
щоб вдихнути аромат квітучих дерев і квітів,
і радіти першому дню літа, не зовсім через ясне небо і палке сонце,
більше через літні дощі, коли взутому у шльопанці можна, як діти, пройтися по калюжах.
Але я ж не зовсім про погоду.
Мені не треба вічного літа надворі,
я хочу вічного літа на душі,
літа, коли дозрівають плоди, цвітуть троянди, шумить грім, яскраві світанки і заходи сонця,
де любов природи у всій красі відкривається перед нами.
Бажаю кожному вічного літа на душі.
04.07.2020
