я – серійний вбивця, я – кривава рука.
я вечеряю тільки з жінками
суперповажної поведінки.
я примушую їх танцювати еротичного гопака,
і всебічно виконувати генеральне призначення жінки.
я вмиваюся кров'ю. я – небезпечна бритва,
я – знаряддя диявола в його невгамовній грі.
я – бугаймен. мій регіт – це лагідна й тиха молитва,
що приємна й йому, сатані, і смерті, його сестрі.
я ховаю під каптуром своє жахливе обличчя,
– не вдивляйтеся в нього. мої очі – безодня пітьми.
я прийшов, аби підсумувати це не дуже вдале сторіччя
головування зла, що його
не помітили навіть ми.
що ж, я можу це виправити. людство, танцюй для мене!
маю такі мелодії, що відмикають всі –
так: і серця, й двері; й такі, що ламають мозок,
і везуть його ген до раю – він так думає – на таксі.
співайте так: бугаймене, аж вирви з мене серце!
нехай настане світле царство хробака!
невже це все – для мене? так, люба, та тепер це
вже ледь не так, бо й ти вже за хвильку не така.
а тим часом навчу тебе інфернального бугі-вугі.
ти ще жива? тримайся: я, твій чорний мертвий кошмар,
принесу тобі світло, щоб ясно бачити перші, й другі,
і навіть останні, смертельні, громи тріумфальних фанфар:
погляньте: ось ваше серце тріпоче в руках, мов пташка.
куди ми йдемо? побачимо. наша дорога – вниз.
темно. десь виють собаки. дивися: великий віз
перекинувся; впала зірка, наче скинута з неба пляшка;
почалися дива пообіцяні. вам вже страшно? буде й страшніше,
коли бог через ціле небо свій останній прокльон напише
serial killer, motörhead
