Тихо вітер листя колише,
Низько хмари пливуть над землею.
В той час поет вірші пише,
Рядками складаються поеми.
Різні твори: великі й малі,
Про вічну любов і розлуку.
Розповідають про долі людські,
Про війну страшенну і люту.
Красу українських просторів,
Про могутню силу Дніпра.
Полонини і Карпатські гори,
Чарівний звук трембіт окреля.
Про землю родючу й багату,
Де переливають хвилями хліба.
У зе́лені сільські, біленькі хати,
Там живе українська велика рідня.
У полі маки, а волошки в житі,
В кульбаби ліхтарик на стеблі.
Про світанки, що росами умиті,
Радіють красі дорослі й малі.
Приємно почути такі теплі слова підтримки від людей, що пишуть, розділяють свою думку, дарують позитив і надихають на творчість! Дякую тобі, дорога Світлано!
Щастя тобі безмежного і палких почуттів!
Дуже влучний вірш Валюшо!!! Пронизаний любов*ю і теплом до всього рідного, що нас оточує!!! Нехай пишеться якомога більше!!!! Гарного дня тобі сонечко і плідної Музи!!!
Мені приємно почути такі теплі коментарі від Вас, Олексію та високу оцінку! Щиро дякую за подарований позитив! Щастя Вам, натхнення і море приємних вражень!