Я хочу до тебе…..
Триматиму небо…
Здолаю пустелю, крізь біль та печаль….
Я хочу до тебе…..
Моя це потреба,
Крізь прірву прорвуся, наповню грааль….
Паламані крила, обшарпані вітром,
В крові забруднились, забився пісок,
Я їх підіймала – стигмати зостались,
Несперпним по лезу ставав кожен крок.
Та ти став промінням, жаданим видінням,
Пророком кохання, що вабить у даль,
А серце з каміння зцілив диво-зіллям,
Ми в ріках глибоких топили весь жаль….
Я хочу до тебе…..
Триматиму небо…
Здолаю пустелю, крізь біль та печаль….
Я хочу до тебе…..
Моя це потреба,
Крізь прірву прорвуся, наповню грааль….
Розхристані мрії ламали надії,
Окови врізались, вечепили давно,
Та все ж я посмію і щастя посію,
Його ми з тобою розділимо вдвох,
Нехай чорні круки клювали у руки,
Боліло, як в шкіру врізали тавро,
Відчув теж ці муки, не буде розлуки,
У мені, я знаю, твоє є ребро…
Прекрасна лірика! 
Сильно!Классно! 
