Задивилось небо у джерельну воду
Синьоокий погляд впав у глибочінь…
Хусткою накрило голі ще дерева,
Щоб була чарівна аж на дні їх тінь.
Кришталево-чиста , бє десь під горою…
Дзеркалом з’явитись хоче на цей світ.
Тут лише притихла, сповнена жагою…
Серед казки древніх і гіллястих віт.
Що там в підземеллі, не розкаже людям…
Лиш снагу дарує, сили у стократ…
Щоби мали віру і стремління в грудях
Через роки нею напувать внучат.
Мрії і бажання прийме в свою душу
Сколихне на хвильках і сховає в мить…
Всі печалі ваші заховає в мушлю
Може хто це й бачить,… як поталанить.
А як сонце сяде дереву на плечі,
Віти із джрельця місяць прибере…
Свіжістю водиці пахне в лісі вечір,
До світанку в тиші джерело замре
Фото автора
Л.Таборовець
06.04.2020
Особисто для мене, джерело це щось, неймовірно казкове. Довелось бачити таке явище. Відчуття при цьому неймовірні!!! Ваш твір нагадав мені ці відчуття.
Спасибі, Світланочко! У нашої природи дійсно є стільки див і чудес, що натхненникам прози, поезії, живопису, музики...є величезне джерело для ідей, щоб творити прекрасне. Гарного, святкового дня Вам!