|
Я так довго тебе берегла,
Берегла, захищала, плекала,
І коли ти згорала дотла -
Я тебе у собі воскрешала.
Ти маленька моя, моє "я",
Інше "я", що дитиною зветься,
Ти дзвінка, наче спів солов'я,
Із незвіданих надр мого серця.
Та сьогодні я зовсім не та,
І сьогодні з тобою прощаюсь,
Щось зробили зі мною літа,
Все частіше одна залишаюсь.
Все частіше не бачу тебе,
Все частіше тебе забуваю,
Все частіше дорослу себе
Я у собі самій відчуваю.
Лиш не бійся, не плач, я молю,
Я завжди буду поруч з тобою,
Пам'ятай, що тебе я люблю,
Просто хочу побути з собою.
Саме з тою, що сильна, стрімка,
Ти же слабкість моя, ти це знаєш,
Біля тебе стихає ріка,
Ти із мене броню всю знімаєш.
Дай мені залишитись одній,
Дай відчути свій біль за плечима,
Дай побути у тиші німій,
Із закритими просто очима.
Дай з собою побути в думках,
Щоб себе у цей світ повернути,
Як вертається з вирію птах...
Дай мені мою силу збагнути.
Ти не бійся, дитя, не сумуй,
Ти же бачиш, що я не боюся,
На прощання мене поцілуй,
Ну а я тобі ще раз всміхнуся.
А тепер - прощавай, все, іди,
Ти колись будеш знову зі мною,
Збережу в свому серці сліди,
По яких я прийду за тобою...
***
ID:
870572
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.04.2020 17:55:22
© дата внесення змiн: 03.04.2020 17:55:22
автор: Sukhovilova
Вкажіть причину вашої скарги
|
