Давно прийшла весна,
Та знов захмарило.
І наяву, і в снах
Війна — примарою.
Ввірвалась у життя
Страшною казкою,
Тривале забуття
Здалося б ласкою.
Не можу ні на мить
“Ввійти в прострацію”.
Війну не обдурить,
Що й намагатися!
Молюся на посту
Під звуки пострілів:
- Від гибелі врятуй
Мій розум, Господи!
Та відповідь Твоя
Не обумовлена...
Дивлюсь на небо я,
Хоч як не втомлений.
Дощ йде, та попри це,
З веселим настроєм,
На північ тягнуться
Шпаки та ластівки.
Несіть від нас привіт
У рідну сторону!
Нам не летіти вслід…
Ми - чорні ворони.
Ми — сірі привиди,
Ми для полів — зерно,
Ми стали приводом,
Щоб випити вино.
Хай розумію все,
На серці боляче...
Коли повернешся,
Яскраве сонечко?
Бо вже прийшла весна,
А знов захмарило...
І на яву, і в снах
Війна — примарою.
