* * *
Та хто ці видолинки
сонцем заливає?
Дав знак. Я — новизна.
Як — в зрак, — зелені вуха
висуває...
і я — весна!
Весна!.. Весна!..
і в самій глибині —
орган мій
грає!
і
Слово-Бог — по всьому —
слово
угортає...
Й чому от в вишині це сонце
зовнішнє...
сі насміхає?
Орган мій
грає!!!
Він може в глибині в філософів
сумні здогадки
видирає!?
Поет-Весна
й всі видолинки —
й Бог всіх заливає!
і цей смішок-грішок, ця карантинна
лівизна... —
то для кишок
й світ мов мішок.
Серце дитини зна!
Людина всередині — зна! Божий орган —
заграє!
Весна!! Весна!! Весна!!!
28.03.2020, Київ,
карантин
