І
З метро я вийшла в темінь -
Зупинка вже пуста.
Робота ненавистна
Тримала допізна
Ще не дали зарплати,
Тож на таксі нема
Ні "кешу", ні на картці
В халепі знову я.
ПРИСПІВ:
Автобуси не ходять
Й маршрутка вже пішла.
З собою парасольки
Сьогодні не взяла.
А дощик накрапає,
Стою розгублена.
На "принця" я чекаю?
Чи просто на коня?
ІІ
Весна на всю буяє
Краси не бачу я.
В кіно любов та щастя.
А в мене їх нема.
Сподобатись хотіла
Та й взула каблуки.
І як шість кілометрів
Мені на них іти?
ПРИСПІВ:
Автобуси не ходять
Й маршрутка вже пішла.
З собою парасольки
Сьогодні не взяла.
А дощик накрапає,
Стою розгублена.
На "принця" я чекаю?
Чи просто на коня?
Ми захисту чекаєм,
Бо ми такі тендітні.
У лютому чекаєм
У березні і квітні.
Чекають всі дівчата,
Коли прийде заміжжя
Що принців не існує
Та знає,хто мудріша.
Щиро дякую за відвідини, за коментарі. Дуже приємно
Метро ще їздить, а маршрутки і автобуси вже ні. Є такі райони. Нещодавно з сином ходили на оперетту. Ледве встигли на останню маршрутку. Це потрібно було бачити - як я на каблуках перла до зупинки
Щиро дякую за приємні коментарі
Вселюдська тема!
Ми всі уявляємо себе принцями і принцесами. Надивимся в дитинстві казок
Щиро дякую за відвідини. Пісню цю задумала ще три місяці тому. Накидала парочку речень. І ось нагода карантин. Передивляюсь чорнетки і дописую.
І це ж таки трапляється!
Історій таких безліч. Такий розпач бере буває в такі моменти, а коли все закінчується і мозолі на ногах вже не болять, можна й посміятися з цього всього
Щиро дякую за відвідини, за теплі коментарі