Просинайся, наш Тарасе,
Поглянь на Вкраїну.
Подивися, в нашім часі,
Які ідуть зміни.
У тій Раді в нас постійно
Нардепи працюють,
Засідають емоційно,
Та людей не чують.
Уряд урядом міняють,
Але то все марно,
Бо в ті крісла знов сідають
Чинуші бездарні.
Ті, кого відсторонили,
Казну розікрали,
Нові сили привалили –
Тягнуть, що зосталось.
Ой, Тарасе, подивися,
Ти на Україну.
А чи зможеш, чи впізнаєш
Козацьку родину?
Наші діти із народу
Розбіглись по світу,
Наша нація на сході
Лишилася цвіту.
Знов підступні вороженьки
Ллють поміж нас розбрат.
І шматують Матір-неньку,
Щоби були - в роздріб.
Щоби знову затягнути
Нас в ярмо прокляте,
Нашу Гідність загубити,
Як овець нас гнати.
Скажи слово, мій Тарасе,
Рідній Україні
І, можливо, хтось почує
В козацькій родині.
Може це все спонукає
Нас до об’єднання,
Й сім’я разом порішає
Спірні всі питання.
Бо коли всі разом будем –
Зітрем перепони,
Й тоді Волю ми здобудем,
Діждем Перемоги.
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?..
І гарно, і актуально, і потрібно, Олю; тільки жаль, що наші владці цього не прочитають,та якби й прочитали,то правильних висновків не зробили б.
Як кажуть: їм своє робить, а нам терпіть, бо ж нині такі закони, що нам до них не достукатися...
Гарний вiрш, Ольго. Так воно i е, едностi та усвiдомлення того, що iнтереси рiдноi краiни мають бути найбiльшою цiннiстю для кожного - цього нам нiколи не завадить. Ну, в принципi, наш великий Кобзар до цього ж i закликав у своiх пророчих поетичних i прозових рядках.
Тiльки от у вас у 25 рядку слово "травлять" - та якось украiнською набагато частiше вживають - "труять", "отруюють". Але в такому виглядi не зовсiм воно тодi за змiстом тут буде пiдходити. Краще якесь би оригiнальнiше таке слiвце вжити. Може тодi вам цей рядок трохи змiнити, ну, скажiмо:
Знов пiдступнi вороженьки -
Ллють помiж нас розбрат.