Зима відступає, а моє волосся,
Чогось знов біліє, ніби у снігу...
Роки, мої роки, так вже повелося,
Вони додають нам білизну оту...
Роки відлітають, та я не сумую,
Бо вони і досвід, й мудрість додають...
Щось ми і втрачаєм, та щось і знаходим,
Згадуєм минуле і юність свою...
А бува в задумі, в дитинство впадаєм,
Болем - сивиною відчуваєм все...
Дивимось на внуків, та вже й на правнуків,
І дякуєм долі, що вони в нас є...
Швидко так спливають наші дні і роки,
Та ми не жалкуєм за тим, що було...
Живемо, працюєм, майбутнє плануєм,
Хочемо, щоб воєн вже більш не було...
Зима закінчиться, скоро завесніє,
А за нею літо прийде золоте...
І тепла, і квітів додасть нам природа,
А ми їй і Богу дякуєм за все...
Скільки нам відміряно, стільки й будем жити,
Не марудить світом, як всі люди жить...
Зберемо врожаї з того, що посіяли,
І весною, й літом не будем тужить...
Дякую,Не Тарасе! А що нам залишається: триматися, вірити,ждати,а ще читати і писати, з сусідами, друзями і рідними розмовляти; слава Богу, що і телефони,і інтернет є...
