Ну що сказать, коли бракує слів,
Коли усе не має тепер значення?
Я не скажу, що світ весь спопелів,
Не попрошу і в долі я пробачення.
Бо пробачать нема за що мене,
Я все робила так, як ти веліла.
Не думала, що швидко все мине,
Неначе річка висохла, зміліла.
Залишиться у серці пустота,
І не почуєш звідти навіть звуку.
А на вустах відчуєш - гіркота,
Як покарання долі за розлуку...
ну що сказать, коли в душі зима?
і вихор не на дворі, а у серці?
й не радує чомусь хмільна весна,
і прикрощі згустились десь на денці
надій що не збулись, даремних слів,
невипитих з тобою дивних чарів...
а ми ж кохали...ти ж мене любив...
Доброго вечора, Оксанка! Ти навіть не уявляєш, як я зраділа, побачивши тебе на моїй сторінці.. Ти для мене тут найрідніша людина. Це ти одна із перших підтримала мене майже 12 років тому на сайті. Це ти дала мені віру
і надію. Часто дивлюся на твоє фото і згадую тебе.
Як ти там живеш, як твої дівчата?.Мабуть, уже дорослі. Якщо зможеш, то напиши мені листа.
Хай у твоєму житті все буде добре..Не забувай мене.