Моє життя…. Немов сторінки книги
Прочитані й прожиті лише мною
В них літо є, осінь й зимні відлиги
З бузковим цвітом долала тривоги…
Пізня дитина, як брунька троянди
Що народилась, перед морозами
Часті хвороби, не до насолоди
Батькам заважко - по тілу лезами…
Повінь весняна, кликала до життя
І, як сльозину солону ковтала
З шквалом перепон, вірила в майбуття
Я вирвусь в люди, відчувала, знала
В зношеній сукні долала шлях наук
Роки в школі, з гірчинкою минали
Літом… З бажанням, збиралася у гурт
З дівчатками, ми буряки сапали
Полечко чуло пісню задушевну
Під сонцем ясним, припікало в плечі
Хоч заробляли, копійку мізерну
Збадьорували відгуки лелечі…
Давно вірш перший, написаний до свят
Рядочки теплі, інколи згадаю
Я здивувала родину і малят
В душі до нині сердечно плекаю;
«В маленькому містечку
На берегах крутих
Росло мале дитятко
В сім`ї Ульянових…
Росло й думало воно
Про краще, майбутнє
Чи проживемо сумно?
Чи світле незабутнє…? »
( написаний в п’ятому класі)
Та в скруті жити, які вже там вірші
Та ще й підтримки, опісля не мала
Смачніше з`їсти, бажала я, як всі
Іти працювать - надію плекала
Не пасла гуси, з дитинством прощалась
Тепер лиш спогад, як ранкове сонце
Те ґелґотіння, поки я збиралась
Мене втішало…. Зирили в віконце.
***
Вкотре сторінку я перегортаю…
В домі нестатки, сім`я завелика
Тож, тільки в праці можна збутись лиха
Може хтось скаже, то чергова примха
Хтілось забути, слово «сіромаха»
Мов.. метеличок… Роси на листочках
Вправно збирала, щоб замати сили
Часто губилась в квітучих пелюстках
Й тішились батьки. За мене просили
Бога й всіх святих, здолать хвороби й страх
Щоб знайшла стежку, чарівную в житті
Та й не журилась, з волошками в полі
І посміхалась до ромашок в житі
Перегортала пелюстки в суцвітті….
***
А чи пройшов хтось, свій шлях без помилок?
Все в окулярах, в тих, рожевих, на жаль
Ти молодий ще, тож є в навчанні толк
Школа… вечірня… Важко, в душі печаль
Ще ж , є робота, багато сходинок….
Підйом по сходах, понадміру крутих
Хоч оступалась, все ж обрала волю
Весни сім`яття… В саду закоханих
Розцвіла квітка, стріла свою долю.
Над шляхом хата, стоїть на горбочку
То сон… Далеко… Від мами і тата
Колиску вітер, гойдав у садочку
А планів у житті, ще так багато.
Весна минала, в мене двадцять п`ята
Навчання… Праця… Вітання колегам
Вже й за три роки, стоїть своя хата
Рукам завдячу, мужності і батькам
Всього навчили, була ж не пихата.
***
Так… пори року, в сторінках ховались
Не часті гості, до батьків на поріг
Спогад дитинства… Сім`єю збирались…
Любов`ю наповнений, мамин пиріг….
Сльозина вдачі… Ненька приголубить
Чому так рідко, приїжджаєш доню?
Тож весь час в справах, від сліз витру губи
Загляну в очі, поглажу долоню.
Три зірки в небі - маємо три доні
Проблем достатньо, хворіють нерідко
Нема помочі.Та подяка долі
Справлялись удвох, вже й на душі легко.
Бувало часто, що папір та ручка
Допомагали труднощі пережить
До гуморесок шукала словечка
Журби позбутись та всіх розвеселить…
***
Золоту осінь, стріла в сорок років
Роки минулі…. Падіння і злети
Біда ввірвалась, я втратила батьків
Душа страждала, складала куплети
Вони ж губились, посеред листочків…
Я пролистаю, лиш кілька штук назад
Зоріє спогад…. Золоте весілля
Куйовдив вітер багровий листопад
Рядки вітання…. Святкове застілля
*«Дорогие мама и папа
Дорогие родители наши
Вспомните как когда - то
Уже пятьдесят лет спустя
Вы повстречали друг друга
Друг другу открыли сердца
Не было видно вам свадьбы
Ведь годы были не те
Горько вам не кричали
Лишь хлеб лежал на столе
Но несмотря на невзгоды
Трудностей не боясь
Нас семерых породили
Бога за нас просили
Чтобы жило дитя.
И вот сегодня собрались
Все за семейным столом
Чтобы, от сердца поздравить
Выпить за торжество.
Дорогие мама и папа
Простите детей своих
Что, может не так сказали
Иль чем - то, смогли огорчить
Сердечно мы вас поздравляем
Хотим одного пожелать
Как в золотой век собрались
Собраться и в семьдесят пять!
1980г *
***
Роки минали… В волоссі сивина
Полоса чорна, змінилась на світлу
Вже й наче рідна, добріша чужина
І, як дитя, тішусь цьому світу…
Мої три доньки, як квіточки в полі
Шляхи шукали…. Старанно навчались
Щоб щастя знайти та жити на волі
Їх мрії рясні, зерном розсипались…
Вітер весняний, сонце в піднебессі
Сприяли долям на вік поєднатись
В квітах рушники…. Весілля на часі
За роком так рік ми ж лише пишались.
На світ з`являлось прекраснеє дитя
Земная радість, взрівши перші кроки
Онуків милих, лепет ; баба, дідя
Придали сили на наступні роки
Як кисню ковток, для повного щастя.
***
Вже за віконцем гасяться ліхтарі
Палав світанок, допишу сторінку
А чи й радіти, нині своїй порі?
Хоч й час зрілості, не хочу спочинку.
Галас по хаті, семеро онучат
Хай в достатку у життєвому вирі
Воїн не знають та щасливі встократ
В радості, довіку живуть і в мирі!
***
Так, літа мої, тихесенько крались
Смерть підкрадалась на віку три рази
Болі, за молитвами розчинялись
Знову я граюсь, з дітками, як завжди
Долю незламну, вкотре возвеличу
В небо подивлюсь, читаю молитву
Завше в надії, весноньку покличу
Й тільки добра я,всім на світі зичу
Плекаю спокій, благодатну тишу
Місячне сяйво.. Думки в інших світах
Вірша рядочки, чи прозу напишу
Ними… живу я, хоч й в осінніх літах
Улюблене заняття не залишу.
Як, прожила я? Знає лиш Всевишній
Писалась книга, це скарб мого життя
Хто, був зі мною й цей світ навколишній
Душі… дав вижить, побачить майбуття.
Зорі... зникають, дарують новий день
Ще в книзі маю, чистенькі сторінки
Шанс, чи дасть доля ? Чи й почую пісень?
Себе втішаю, ще задзвенять струмки
Стріну весну, продовжу писать книгу…
*************************
Моє життя… На сторінках книги
Прочитане, прожите лише мною
Торкаюсь ніжно своєю рукою
Вже колір міняють - ледь жовтуваті
В душі, як поладнати із собою
А чи.... заплакать, чи й заспівати
Чи може й справді, краще знов писати…
Лютий 2020р
Всевышний подарил возможность -
Запечатлеть в стихах страницы своей жизни...
И эта яркая взволнованная биография-
Не умещается в коротенькие книги...
И будет продолжаться в течении всей жизни...
Творческого вдохновения, дорогая НИНА!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо,дорогая Тая! Очень рада Вам! Пусть солнышко дарит поцелуи...земля же первые цветы...
Відверто про радісне й сумне, про успіхи й невдачі, про незламну силу духу жінки-берегині... У Вас ще багато недописаних сторінок! Пишіть! Дай, Боже, Вам здоров'я, сили, творчої наснаги та енергії!!!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую, шановна Галинко!Дякую за підтримку, за теплі слова! Хай весняне сонце принесе в Вашу оселю радість,тепло,здоров(я і щастя!
Ваше життя навіть не сторінки книги, то ціла бібліотека яка вмістила в собі сотні цікавенних книг різних жанрів, які читають з захопленням.
Чудова ода!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пишіть! 
Чудова ода! Ваше життя- прекрасний приклад віри, любові, вдячності і всілякого душевного добра! 
